Європейська медична агенція (EMA) опублікувала звернення до спеціалістів системи охорони здоров’я (DHPC), що містить важливу інформацію для медичних працівників, які призначають лікарські засоби, що містять терліпресин (terlipressin).
Шановний медичний працівнику!
Власник реєстраційного посвідчення за погодженням з Європейським медичним агентством (EMA) та [Національним компетентним органом] інформує Вас про наступне:
Короткий зміст:
- Терліпресин може спричинити серйозну або смертельну дихальну недостатність у пацієнтів із гепаторенальним синдромом 1-го типу (ГРС 1-го типу) з частотою, вищою, ніж відомо раніше.
- Терліпресин може збільшити ризик розвитку сепсису/септичного шоку у пацієнтів із ГРС 1-го типу.
- Уникайте застосування терліпресину пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (вихідний рівень креатиніну сироватки крові [sCr] ≥ 442 мкмоль/л (5,0 мг/дл)) через знижену ефективність, підвищену смертність та підвищений ризик виникнення побічних реакцій, що спостерігаються у цих пацієнтів, за винятком випадків, коли користь переважає ризик.
- Уникайте застосування терліпресину пацієнтам із гострою хронічною печінковою недостатністю 3 ступеня та/або оцінкою моделі термінальної стадії захворювання печінки (MELD) ≥39 через зниження ефективності, підвищення смертності та підвищений ризик дихальної недостатності, що спостерігається у таких пацієнтів, за винятком випадків, коли користь буде переважати ризики.
- Необхідно стабілізувати стан пацієнтів, якщо виник епізод утрудненого дихання або погіршилося існуюче респіраторне захворювання до введення першої дози терліпресину. Під час лікування ці пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом. Якщо у пацієнтів виникають прояви респіраторних порушень, слід розглянути можливість зменшення дози людського альбуміну, якщо він застосовується. Терліпресин слід відмінити якщо симптоми є тяжкими або не зникають.
- Уважно спостерігайте за пацієнтами на наявність ознак і симптомів інфекції.
- Терліпресин можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної (в/в) інфузії. Введення терліпресину у вигляді безперервної внутрішньовенної (в/в) інфузії може бути пов’язане з нижчою частотою виникнення тяжких побічних реакцій, ніж при внутрішньовенному болюсному введенні.
Довідкова інформація щодо проблем безпеки
Показання можуть бути змінені на національному рівні за необхідності
Терліпресин показаний при гепаторенальному синдромі 1-го типу (ГРС 1-го типу), кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та кровотечах у зв’язку з хірургічним втручанням, особливо з шлунково-кишкового та сечостатевого трактів.
Комітет з оцінки ризиків у фармаконагляді (PRAC) Європейської медичної агенції (EMA) завершив огляд безпеки терліпресину при лікуванні ГРС 1-го типу за результатами дослідження CONFIRM1.
CONFIRM — це рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження ефективності та безпеки терліпресину та альбуміну, яке проводилося в Сполучених Штатах і Канаді. У дослідженні пацієнти отримували альбумін разом із терліпресином.
Дослідження досягло основної кінцевої точки ефективності: у 63 із 199 (32%) пацієнтів у групі терліпресину порівняно з 17 із 101 (17%) у групі плацебо було досягнуто верифікованого відновлення HRS (p=0,006). Однак додатковий вторинний результат – смертність протягом <90 днів – не показав переваг терліпресину. До 90-го дня смерть настала у 101 пацієнта (51%) у групі терліпресину та у 45 пацієнтів (45%) у групі плацебо. Смертність протягом 90 днів через респіраторні розлади з усіх причин спостерігалася у 22 пацієнтів (11%) у групі терліпресину та 2 пацієнтів (2%) у групі плацебо. Хоча дихальна недостатність є відомою побічною реакцією терліпресину, її частота, яка спостерігалася в дослідженні, була вищою, ніж повідомлялося раніше в інструкції для медичного застосування лікарського засобу.
Крім того, дослідження показало дисбаланс за всіма причинами виникнення сепсису/септичного шоку. Повідомлялося про 14 пацієнтів (7%) у групі терліпресину з усіма причинами серйозних побічних реакцій, пов’язаних із сепсисом та септичним шоком, проти 0 пацієнтів (0%) у групі плацебо; 8/14 пацієнтів з сепсисом у групі терліпресину померли внаслідок цього явища. Сепсис/септичний шок раніше не асоціювався з терліпресином, і точний механізм виникнення невідомий.
PRAC також зазначив, що зниження ефективності, підвищення смертності та збільшення ризиків серйозних побічних реакцій спостерігалися в клінічних дослідженнях при застосуванні терліпресину для лікування ГРС 1-го типу у пацієнтів з прогресуючим порушенням функції нирок (вихідний рівень креатиніну сироватки крові [sCr] ≥ 442 мкмоль/л (5,0 мг/дл)) та у пацієнтів з гострою хронічною печінковою недостатністю (ГХПН) 3-го ступеня. Незважаючи на обмеження даних дослідження CONFIRM, включаючи тип даних та можливі розбіжності з клінічною практико, докази вважаються достатніми для обґрунтування необхідності внесення рекомендацій до інструкції для медичного застосування лікарського засобу.
PRAC також врахував дані відкритого рандомізованого контрольованого дослідження Cavallin et al.2, яке показало, що введення терліпресину у вигляді безперервної внутрішньовенної (в/в) інфузії пов’язане з нижчими показниками побічних реакцій, пов’язаних з лікуванням, ніж при введенні шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції. Різниця у швидкості відповіді на терліпресин між групами безперервної інфузії та болюсної дози не була статистично значущою.
Беручи до уваги наявні дані та після консультацій з експертною групою, до складу якої входять фахівці охорони здоров’я, що мають досвід роботи у сфері ГРС 1-го типу, PRAC дійшов висновку, що оновлення інструкції для медичного застосування лікарських засобів необхідне для зменшення ризику розвитку дихальної недостатності та сепсису/септичного шоку при застосуванні терліпресину для лікування ГРС 1-го типу.
Інструкція для медичного застосування, для [назва лікарського засобу] оновлюється, щоб включити попередження щодо використання терліпресину пацієнтами зі sCr ≥ 5 мг/дл і 3-м ступенем ГХПН та/або оцінкою моделі термінальної стадії захворювання печінки (MELD) ≥ 39); інформація та вказівки щодо ризику сепсису/септичного шоку та дихальної недостатності та альтернативний метод введення терліпресину у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії з початковою дозою 2 мг терліпресину ацетату/24 години та збільшеною до максимальної дози 12 мг терліпресину ацетат/24 год.
З повним (оригінальним) текстом звернення до спеціалістів системи охорони здоров’я щодо безпеки застосування лікарських засобів, що містять терліпресин (terlipressin) можна ознайомитись за посиланням:
