Сигнал бази даних VigiBase (Uppsala Monitoring Centre): Amiodarone, rivaroxoban та шлунково-кишкові кровотечі – сигнал лікарської взаємодії

Під час перевірки Глобальної бази даних ВООЗ, VigiBase було виявлено сигнал щодо виникнення шлунково-кишкової кровотечі під час одночасного застосування лікарських засобів, що містять amiodarone та rivaroxoban. На 6 грудня 2020 року база VigiBase містила 24 повідомлення про індивідуальний випадок, пов’язаний з безпекою щодо шлунково-кишкових кровотеч, спричинені одночасні застосуванням amiodarone та rivaroxoban. Більшість пацієнтів були літніми людьми із середнім віком 74 роки (від 34 до 91 року). У п’яти випадках повідомлялося про зниження функції нирок, що потенційно може впливати на дію rivaroxoban.

Amiodarone – це антиаритмічний лікарський засіб, що використовується для конверсії та профілактики надшлуночкових аритмій, таких як фібриляція передсердь. Його антиаритмічний ефект заснований на подовженні потенціалу дії серця шляхом інгібування напружених калієвих і кальцієвих каналів. Біодоступність amiodarone для перорального застосування менша. Після внутрішньовенного введення він зв’язується з білками та має надзвичайно тривалий період напіввиведення з плазми (20–100 днів). Amiodarone зазнає значного метаболізму в печінці, головним чином за допомогою ферменту 3A4 цитохрому P450 (CYP) та ряду інших. Дослідження in vitro показали, що amiodarone та його активний метаболіт є помірними інгібіторами для ряду ферментів CYP, а також P-глікопротеїну (P-gp) і тому несуть потенціал для фармакокінетичних взаємодій з різними лікарськими засобами.

Rivaroxoban – високоселективний прямий інгібітор фактора Ха, що має достатньо високу біодоступність при пероральному застосуванні. Блокування активності фактору Ха перериває внутрішній та зовнішній шляхи коагуляційного каскаду, і, як наслідок, пригнічується формування тромбіну та утворення тромбу. Rivaroxoban безпосередньо не пригнічує активність тромбіну (активованого фактора ІІ) та не впливає на тромбоцити. Він призначений для профілактики венозної тромбоемболії (ВТЕ) у дорослих пацієнтів, яким проводять оперативне втручання з ендопротезування кульшового чи колінного суглобів, лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) та легеневої емболії (ТЕЛА), а також профілактики повторних ТГВ та ТЕЛА у дорослих.

Станом на 6 грудня 2020 р. база VigiBase містила 24 повідомлення з бажаним терміном MedDRA (PT) «шлунково-кишкова кровотеча» у пацієнтів, які отримували rivaroxoban та amiodarone з підозрою на взаємодію лікарських засобів, тому вони були піддані поглибленій оцінці. Усі випадки були кваліфіковані як серйозні, у трьох випадках повідомлялося про летальний наслідок. Інформація про добову дозу amiodarone та rivaroxoban була зазначена у 19 та 12 випадках відповідно. Пацієнти отримували в середньому 19,0 мг rivaroxoban (діапазон 15-20 мг/добу) та 233,3 мг amiodarone (діапазон 200-400 мг/добу) щодня, що відповідає терапевтичним дозам, згідно з Короткою характеристикою лікарського засобу (SmPCs).

Висновки

Не рекомендується одночасне застосування rivaroxoban та речовин, що діють як сильні інгібітори CYP3A4 та P-gp. Інформація про його одночасне застосування з помірними або слабкими інгібіторами, такими як amiodarone – не існує. Внаслідок перехресту показань для застосування та їх клінічного значення amiodarone та rivaroxoban зазвичай у клінічній практиці можуть застосовуватися одночасно або близько за часом. Наявні повідомлення у базі VigiBase та дані літератури свідчать про те, що супутнє лікування пацієнтів декількома лікарськими засобами такими як amiodarone та rivaroxoban, потенційно збільшують ризик геморагічних явищ через фармакокінетичну або фармакодинамічну взаємодію. Це викликає занепокоєння при їх одночасному застосуванні в реальній клінічній практиці. Слід з обережністю застосовувати amiodarone та rivaroxoban одночасно та враховувати співвідношення користь/ризик для кожного пацієнта, а особливо для пацієнтів групи ризику.